Всю свою історію Україна завжди перебувала в стані війни, відстоювання свободи, незалежності, автентичності. Про українських воїнів ходили легенди. Казали, наприклад, що гетьман Іван Сірко вмів перетворюватись на лютого вовка і був засновником особливого козацького кола - характерників. Розповідали, що характерники були перевертнями, справжніми чаклунами. Чи могло це бути правдою? Власне, Павло Дерев'янко якраз таки пропонує нам історію цієї напівлегендарної спільноти.

Раз на рік у певний час і певному місці збирається коло обраних - коло козаків-характерників, які приймають до своїх лав нових юнаків. Подейкують, що Україна на порозі війни, і Орден має стати сильнішим, міцнішим, то ж до претендентів на омріяну клямру сіроманця вимоги високі. Клямри - це особисті знаки приналежності до Сірого Ордену, з кожним роком навчання характерник отримує нову клямру, яка кріпиться до пояса, всього їх три. Новонавернені вовкулаки також отримують спеціальне ім'я, яке використовується лише всередині спільноти, а потім отримує розподілення в один з куренів відповідно до здібностей і амбіцій. Є курінь потойбічників, наприклад, які знаються з істотами з того боку, а є курінь скарбничих, які займаються фінансами Ордену (звісно, що цей курінь вважається найбільш скучним).
Окрема цікавинка - звичай поховання загиблого характерника. На місці поховання виростає дуб, і такі дуби слугують точками для спілкування між характерниками. Умовно треба торкнутися дуба, подумки покликати побратима і також подумки надиктувати повідомлення, а твій адресат інтуїтивно відчує, що йому щось надіслали і може "прочитати" це, торкнувшись такого ж дуба навіть на іншому кінці країни.

Вовкулака - це не лише дар невимовної сили, але й прокляття, тому рішення стати на "вовчу стежку" вельми нелегке. Саме тут зустрічаються п'ятеро хлопців, які ось-ось готуються стати до лав вовкулак: хвацький Савка, мовчазний Пилип, кремезний Ярема, войовничий Гнат і натхненний Северин. У кожного з них за плечима своя драматична історія, яка розкривається поступово, розділ за розділом. Вони мають пройти тяжкі випробування, пережити разом і одинаками муки виборів, пролити кров, побачити Потойбіччя. Все заради того, щоб знайти своє місце і свою долю поміж проклятих сіроманців. Загалом, перший том, швидше, знайомить нас з героями і їхніми історіями, бо персонажів тут дуже багато.

Це просто шикарний зразок дарк-фентезі, та ще й написаний українцем. Мені дуже рідко трапляються настільки вивірені, майже правдоподібні, сповнені глибоких сенсів книги. Ця історія охоплює усе життя, і кожен читач побачить тут щось, що щемить саме йому. Прекрасний письменницький живопис, такі різні і детальні персонажі, чудові батальні сцени - просто рецепт ідеальної книжки. Це роман про щиру і міцну дружбу, про шалене кохання, про борг і зрадництво. Та найбільше, звісно ж, про історію України, і вона у романі настільки майстерно сплетена з художнім наповненням, що складається враження, що ніби Орден Сіроманців і досі існує, а воїни у вовчих личинах боронять нашу державу і дотепер.