Ця збірка есеїв подарувала багато натхнення й тем для роздумів. Вона є яскравим прикладом відомого літературного ярлика "для широкого кола читачів". У ті дні, коли інтернету ще не існувало, друковані видання накшталт газет і журналів, фактично, виконували роль соціальних мереж. Джером, працюючи редактором періодики, краще за будь-кого знав, що цікавить читачів. І, як не дивно, ті самі інтереси живі й понині: погода, кохання, стильний одяг, відпочинок, домашні улюбленці, пошук житла тощо. Саме тому книги письменника, найвірогідніше, продовжуватимуть знаходити нову аудиторію крізь віки.

Д. К. Джером був досить прогресивним у багатьох питаннях, його гумор, на мою думку, часто містив типовий для тієї епохи легкий сексизм. Тож цілком природно, що в когось виникла ідея написати схожі сатиричні роздуми вже з жіночої точки зору. Збірку "Неквапні думки лінивої дівчини" традиційно пов’язують з письменницею Елінор Гокроджер, відомою під псевдонімом Дженні Рен. Це такий собі "блог" вікторіанської особи, яка, з притаманним юності цинізмом, обговорює все, що спадає їй на думку: шлюб, чаювання, шопінг, плітки.
Багато спостережень у книзі залишаються такими ж актуальними сьогодні, як і в день її першої публікації. А ті погляди, які видаються сучасним читачам застарілими, можна філософськи сприймати як свідоцтво того великого шляху, який людство пройшло до мети загальної рівності.

Видання з першого погляду привернуло мою увагу своєю оригінальністю. Я вважаю, що формат книги-перевертачки ідеально підходить для того, щоб зробити її настільною. Стало трохи сумно від подекуди меланхолічних розповідей Джерома? Можна перегорнути книгу й підняти собі настрій веселим "щебетанням" міс Дженні Рен (Jenny Wren - англ. назва пташки волове очко). Стиль авторки видався занадто легковажним для похмурої погоди? Є змога знову перегорнути і поринути у роздуми її візаві - вони здаються глибшими, завдяки легкому суму, а подекуди навіть гіркоті, властивим багатьом видатним сатирикам. Чудова книга!