Чи боїтесь ви темряви? Ви боїтесь її чи того, що може в ній ховатися? Чи, можливо, того, що вона може поглинути вас незворотньо? О, певно, якщо ви таки боїтесь, то "Лазарус" не для вас, бо ця книга здатна викликати не просто мурашки, а й оте справжнє відчуття лячного холоду в кінцівках (особисто в мене так точно).

Оповідь буквально засмоктує читача на вулиці химерного Києва минулого століття. Але не того Києва, який звичний нам. О ні, тут поруч з людьми живуть істоти, про яких ми хіба чули в моторошних історіях біля багаття або бачили в фільмах жахів. Перевертні, упирі, водяники сусідствують зі звичайним людом. І все було спокійно, допоки в місті не з'явився пан Тюрін - поліцейський, який змушений відкласти справи, щоб розслідувати загадкове вбивство людини, у скоєнні якого підозрюють людиноподібних. Це обертається купою моторошних і динамічних подій, які, врешті решт, можуть призвести до кривавої війни між людьми та людиноподібними. І за цим всім Тюріну доведеться шукати не тільки вирішення чужих загадок, але і відповіді на питання, які мучать його вже багато років. Паралельно у нас по всьому Києву відбувається епідемія невідомого вірусу, який перетворює живих створінь на щось типу зомбі. Вони кусають незаражену істоту, і та теж перетворюється. Вірус починає ширитись з околиць міста, поступово просуваючись в центр і буквально бере в кільце небагатьох виживших.
Виникає думка, що в усьому замішаний стародавній змій, який ось-ось має прокинутися під землею, і масова істерія навколо - це наслідок його впливу. Змій, за легендами, спить десь в київських катакомбах, ніби оперезуючи місто. І чи співпадіння, що головний герой Тюрін бачить цього змія в нічних кошмарах. А, якщо точніше, бачить все очима змія.

Якщо коротко: я залишився в повному захваті! Буквально пару моментів були доволі передбачуваними, але це все абсолютно неважливо на тлі загальному. Атмосфера від самого початку і до кінця темна, соковита, напружена, саме те, що треба читати вечорами любителям жахастиків. Кров, пожежі, катастрофи і гонитви - шалений мікс цієї книги. Особливо відзначу кінематографічність роману: геть кожна сцена одразу виникає чіткими картинками в голові. А головне - книга наскрізь просочена українським містицизмом, міфологією і космогонією, виглядає абсолютно автентично і свіжо. Від першого і до останнього речення час пролітає як хвилина, а після себе книга залишає насичений післясмак, як ситна вечеря