Потрясна історія в дусі дідуся Кінга, в якій основним злом, джерелом бід і кошмарів стають люди і виключно вони. Серія жахливих співпадінь здатна зруйнувати спокій кількох родин одночасно і урвати життя кількох людей... Доволі криваво, драматично, гостросюжетно і динамічно!

Одного вечора Вік Трентон залишив дружину і маленького сина в місті і вилетів на доленосну робочу зустріч, але в певний момент відчув гостре занепокоєння, коли домашній телефон перестав відповідати. Тоді ж Чаріті Камбер взяла свого сина-підлітка і поїхала до сестри, щоб показати йому інше, краще життя поза межами батькового гаража і алкоголізма. Тоді ж неймовірний добряк і гарний пес Куджо потрапив в халепу з людської провини... І в той час, як Вік Трентон шаленів у великому місті, не знаючи про долю своєї родини, його дружина мусила рятувати своє життя і свого єдиного сина - в спеці, майже без води та їжі. Як і інші історії Стівена Кінга ця також піднімає важливі соціальні теми - складнощі батьківства, гуманне і відповідальне ставлення до тварин та багато інших. І я вражений тим, як майстерно і контрастно він показує нам найтемніші куточки людської сутності, водночас співставляючи це з надією, любов'ю і якимсь особливими світлом

В цій історії дуже багато "якби". Якби господарі Куджо краще про нього турбувались... Якби молоді Донна і Вік вчасно помітили, що з їхнім маленьким сином щось не так... Якби Чаріті не обрала ризикову та спокусливу можливість вирватися з кліщів авторитарного чоловіка... І ось ця моторошна скупченість ймовірностей і хиб привела нас до історії, яка здатна викликати масу емоцій - від сліз до ненависті. Особисто я в деяких моментах дійсно не міг втримати тих самих сліз. Однозначно, суперська оповідка!