Вона прийшла.Постукала у ворота ціпком сусіда,вибухнула ворожим снарядом у сусідському подвір’ї,зʼявилась на порозі у подобі давнього знайомого,з яким разом сиділи за столом,який зі зброєю в руках загнав родину в холодний підвал;вона прийшла і посадила юну руду Іванку замість автобусу до мирної Німеччини в медевак і зіштовхнула її з найбільшим страхом.Вона прийшла і принесла біль,руїни,втрати та нескінченний лютий.
Але книга не лише про жахливі події на українських землях,а про віру надію і любов.
Я вірю,що ми розквітнемо,як той каштан на подвір’ї.І ,що «буде тобі враже,так як відьма скаже!»

Прочитала. Ділюся враженнями.

"Час спливав… На календарі… початок березня. Але в душі кожного так само стояв крижаний безкінечний лютий"

🔷 Про сюжет

Ранок 24 лютого 2022 року…
Гостомель. Дніпро. Харків. Білогородка. Київщина…

🔷 Про враження

Біль…
Шкіра, всипана сиротами…
Очі на мокрому місці… ріки сліз… певно, іще не повністю виплаканих…
А часом німий крик… крик, який застряг так глибоко, що аж ніяк не може вирватися назовні…

«Іванка вперше зрозуміла, що значить кричати пошепки й наскільки страшною може стати знавісніла від горя людина»

Знаєте, трапляються історії, під час читання яких уява малює окремі образи, локації, якісь деталі, а часом і цілі епізоди. Ніби дивишся на букви, слова, фрази, речення, абзаци, а бачиш кадри з фільму чи серіалу📖🎬

З цією історією було щось подібне. Але! Окрім тексту та його уявної екранізації, я бачила ще дещо… перед очима зринали епізоди з тих перших днів, тижнів, місяців («… все ще не усвідомлювали, що почалася війн@… Нарешті повірили цьому сумному факту. Повірили, але не прийняли»), які пережила я сама й моя родина («До всього можна звикнути на в*йн*, але тільки не до втрат близьких людей»), згадувалися історії, що їх розповідали друзі, знайомі…

Попри всі описані на сторінках жахіття, що несе із собою війн@ (історії кожного із сімʼї та знайомих родини гг, історії безлічі 300-х і 200-х…), є в книжці щось світле, те, що не дає втратити віру й надію♥️ Авторка не оминула увагою СУПЕРЛЮДЕЙ (читай - волонтерів) і НАДОСОБИСТОСТЕЙ, справжніх АТЛАНТІВ (читай - лікарів)

Як і в Іванки, моя ненависть до ворога тепер стала ще міцнішою😡

P.S. Є песик із кумедною кличкою Хамон🐾