На момент прочитання цієї книги я була до неї не готова, але це не означає, що я не повернуся до неї через пару років. Тут Іраін Ялом подався більше у філософію, тому читається вона важко. Мені часом здавалося, що персонажі переливають з пустого в порожнє, обговорюють буття, матерію і подібні вумні речі. Чесно кажучи я не змогла її осилити повністю. Після мене її читала моя мама і їй сподобалося. Певною мірою через те, що вона знає хто такий Ніцше, контекст його життя та наукової (чи то краще сказати творчої?) діяльності.
Та і аби витримати діалоги Броєра і Ніцше треба мати нерви, бо вони затягуються на 50+ сторінок кожен.
Це як оповідь про щось дуже цікаве, але дуже нудними словами.