4/5⭐️

За основу цієї книги авторка взяла твір "Падіння дому Ашерів" Едгара Аллана По. Проте вона його трохи переосмислила. Якщо без спойлерів — додала власний, містичний розв'язок.
Історія мене одразу заінтригувала і, хоч книга і коротка, все одно круто розкрила персонажів. Також авторка протягом розповіді кидала нам невеликі загадки, відповіді на які ми отримуємо в кінці.


Події відбуваються в 1890 році, у світі, в якому, коли людина стає клятвенним солдатом, вона стає небінарною особою (в українському перекладі ГГ спростили до "він/його", але в оригіналі Кінгфішер придумала займенник "kan/ka")

Тож, ГГ Алекс Істон, лейтенант у відставці, отримує листа від подруги дитинства, Меделін Ашер, про те що вона дуже хвора. А брат-близнюк Меделін, Родерік, узагалі вважає, що та помирає.

Стурбований Алекс, приїхавши до маєтку Ашерів, з трудом впізнав Меделін — вона худюща, бліда та дійсно виглядала, ніби помирає. Окрім цього пізніше ми дізнаємось, що вона ходить уві сні та розмовляє з повітрям.
"Вона лежала, закутана в халат і ковдри, тому я не міг розгледіти, чи вона така сама змарніла, як Родерік, проте її обличчя було таке худе, що я майже бачив кістки під шкірою. Її губи мали фіолетовий відтінок, як у потопельниці. Я сказав собі, що це вона просто невдало підібрала косметику, а тоді вона простягнула до мене схожу на пташиний пазур руку, і не можна було не помітити, що її нігті були того самого синюшно-фіолетового кольору."

У маєток був привезений лікар, який і сам не міг пояснити, що коїться з Меделін.
"— ... Але в Меделін точно каталепсія.
— Каталепсія!
— Важка форма. Вона годинами перебуває в нерухомих позах, і стан її лише погіршується. Останнього разу це було кілька днів тому і тривало майже півтори доби. У неї зникли рефлекси, вона зробилася холодна, як шматок криги, і я ледве бачив на дзеркалі ознаки її дихання."

Сам маєток виглядав занедбано, що не дивно — адже у Ашерів проблеми з грошима.
Алекс пропонував відвезти їх до Ґаліції, аби пожити у приємнішій обстановці, але Родерік розумів, що Меделін не переживе поїздки.
Аби допомогти Ашерам, хоча б чимось, Алекс поїхав на полювання на оленей, але йому трапився заєць. Що настрожило Алекса — той зовсім не тікав, а дивився Алексу в очі й трохи заторможено рухався, ніби не розуміючи що йому робити. Але Алекса злякало дещо інше: рухи зайця нагадали ходу Меделін...
Невже у них одне й те саме захворювання?

Також Кінгфішер додала фемінізму до цієї історії в особі міс Поттер — мікологині (вивчає гриби), яка прагне розмістити свої роботи у книзі на рівні з чоловіками.

Книга наповнена темним настроєм, чорним гумором і загалом готикою. Ідеальне читання для темних, холодних вечорів!