Ця історія починається із сімейної поїздки на вікенд у віддалену від цивілізації каплицю-готель. Чоловік, дружина, собака, святкування річниці весілля. Розповідь ведеться по черзі головними героями: чоловіком і дружиною - це цікава опція з точок зору головних героїв.

У чоловіка є одна особливість - він має розлад, через який не розрізняє обличчя людей, навіть близьких. У жінки є секрети. У чоловіка - теж.
Багато таємниць, які, здавалось, надійно поховані в минулому.
Історія динамічна, захоплива, тримає увагу. Захопила мене на всі вихідні

«Камінь. Ножиці. Папір» - це детектив, який дістався мені як подарунок від Таємного Миколая в Сенсі на Арсенальній. І це трапилося якраз вдало: я хотіла щось легке і динамічне, щоб «перезавантажитися» в читанні – і я це отримала.

Загальна моя оцінка – поверхневий, претензійний детектив з штучним саспенсом.

Втім, читався він дууууже легко і деякі повороти були справді неочікуваними, хоч місцями і нелогічними.

Амелія і Адам – подружня пара, їм по сорок з хвостиком, вони здорові й успішні, однак шлюб розвалюється – тож вони вирушають в подорож на вихідні, аби віднайти забуті почуття.

Адам – сценарист, який зробив кар’єру, адаптуючи книги відомих і не дуже письменників для телеекранів. Він любить свою роботу: про те, що в подружжі є чоловік, його робота і жінка, говориться десь разів сто. Водночас Адам не дуже задоволений: він мріяв бути письменником, а його єдиний оригінальний сценарій ще досі не втілили в життя.

Також Адам страждає на прозопагнозію – він не здатен ні запам’ятовувати, ні впізнавати обличчя. Уявіть тільки, який трилерний потенціал, яке поле для роботи з ненадійним оповідачем! Частково це і було використано, хоч і не завжди логічно.

Амелія працює в притулку для собак «Баттерсі» і не мріє більше ні про що. От тільки року божого 2020 вона вже сумнівається, чи й досі хоче бути дружиною Адама.

Зимовими вихідними вони беруть свого собаку Боба і вирушають з Лондона до Чорних вод – шотландського містечка, де є каплиця, переобладнана на помешкання для туристів. Унікальне запрошення Амелія виграла на роботі, коли брала участь у різдвяній вікторині – нічого підозрілого, зовсім нічого підозрілого!

На фоні того, як шлюб розсипається на ходу, розділи від імені персонажів – Адама і Амелії – чергуються з листами, які дружина пише Адаму під час кожної річниці, починаючи з 2007 – року одруження.

І кожен розділ, кожен лист наближають нас до гіркої правди: у всіх персонажів цієї історії є безліч секретів – темних, збочених і дуже небезпечних.

Протягом читання я була знудилася через надто відверті загравання з читачем, ніби я якась нерозумна і мені треба все розжовувати, а потім згодувати мені незвершену сюжетну лінію.

Може, якби я читала не так швидко, то сильніше би прониклася історією. Та загалом вона мене не зворушила, не налякала і не шокувала.

Втім, досвід читання був все таки досить розважальним. Тим паче я страшенно люблю Книголав за фізичні атрибути їхніх книжок: класна палітурка, гарний шрифт, кльові інтервали, зручні поля.

Загалом «Камінь. Ножиці. Папір» можна обрати, якщо шукаєте легке детективне читання, а також цікавитеся зображенням дисфункціональних шлюбів і полюбляєте неочікувані повороти або ж історії з головними героями-письменниками.

Я почитала і відпочила, ні про що не шкодую – але, на жаль, про «Камінь. Ножиці. Папір» забуду вже десь за місяць.