Історія викликала сльози. Виглядає, як казка, але має надзвичайно потужний зміст. Про "не суди за зовнішністю", про "відмінності цінні", про "не дивись очима, дивись серцем". Я б сказав, що вона багато в чому для дорослих навіть.

Маємо базарчик, де продаються ялинки. Всі ялинки тут надзвичайно красиві, пишні і солідні. Одна мріє потрапити до багатої родини, інша - стояти в великому банківському відділенні і тд. А серед них є одненька ялинка, яка похила, слабенька, маленька, дуже непримітна і хвороблива. Всі її дражнять і ображають, насміхаються, коли вона говорить, що теж хоче стати святковою і прикрашеною. Їй говорять також, що вона хіба що закінчить на сміттєзвалищі.

От-от наближаються свята, і ялинки починають купувати. Маленьку, звісно, ніхто не бере. Аж от діло йде на вечір, всі ялинки розпродані, і дідусь-продавець підходить до цієї маленької, яка залишилась, і забирає її додому. І тут автори звертають нашу увагу, що маленька ялинка весь цей час росла в горщику!
Кінець надзвичайно прекрасний. Маленьку ялиночку посадили надворі, вона виросла і стала красивою і могутньою ❤️

Цитата, яка розбила мені серце і потім склеїла назад:
"Коріння дерева - як серце людини. Його не видно, але в ньому сила й міць життя. Тож ніхто і не здогадувався, яким сильним колись стане деревце, усі зважали тільки на красу перед очима" 😭❤️‍🩹