Чудова історія жанру автофікшн! Неймовірно затягнула з перших сторінок!

Трохи розповім про сюжет:
Елізабет (Ліз) — письменниця; часто подорожує. Ще на початку стосунків домовилась зі своїм чоловіком, що дітей вони заведуть, коли обом виповниться 30 років. І от, їй вже за 30 і після декількох місяців спроб завагітніти, вона усвідомила, що не хоче ні дитину, ні бути заміжньою. Її нудило від свого чоловіка і, зрештою, вона подала на розлучення.
Поділ майна жахливо затягнувся — як виявилось, її чоловік (його імені за всю книжку не назвали) не збирався ділити усе 50/50. І в цей час Ліз почувала себе як у чистилищі:
"Минали місяці. Моє життя зависло в чистилищі, поки я чекала, коли мене відпустять на волю і на яких умовах. Ми жили окремо (він переїхав у квартиру на Мангетен), але це не допомогло. Рахунки накопичувалися, кар'єра застрягла, будинок почав руйнуватись, а мовчанку мій чоловік переривав лише, щоб нагадати, якии же я кримінальний злочинець [бо покинула його]".

Зрештою, після місяців перемовин між адвокатами та власної депресії, яку нагнало розлучення, Елізабет згадала пророцтво, яке по руці їй нагадав націлитель з Індонезії: що скоро вона повернеться на Балі, і житиме з ним 4 місяці, навчаючи його англійської мови.
Проте вона "трохи" змінила свій маршрут, адже "марила Італією" та "мріяла поїхати в храм до своєї гуру":
"... я облишила вибір: Італія, Індія чи Індонезія? Вирішила, що хочу поїхати в усі три країни — і край. По чотири місяці на кожну. Рік на все ... А ще знала, що хочу написати книжку. Я не мала на меті «відкрити» ці три країни. Про них уже все написано і без мене. Радше воліла докладно дослідити себе саму на тлі кожної з них, себе — у тому місці, що славиться традиційним вмінням щось одне робити дуже добре. Я хотіла опанувати мистецтво насолоди — в Італії, мистецтво служити Богу — в Індії, а в Індонезії — навчитися балансувати між двох попередніх мистецтв."

Тож, перша зупинка: Італія. В цій частині Ліз виконала свою мрію — вивчила італійську мову. Вивчаючи її, вона у книзі прописувала говірки, фразеологізми та будову слів італійської. Окрім цього, відкриваючи для себе Італію, вона ніби вела тревел-блог цікавими місцями.
Але найголовніше — вона пізнала кухню Італії.

Індія. Після 4 місяців Італії та +11 кг на вагах, Ліз приїхала в ашрам (храм) до своєї гуру.
В цій частині книги Елізабет спрямувала свою увагу всередину себе: зайнялася медитацією, йогою, пізнанням себе та пошуком та розмовами з Богом (власне "молитися" з назви).

А в частині з Індонезією — відкрила для себе стосунки, в яких можна бути просто собою: розслабленою та спокійною🙂‍↕️

"Єдине, що мені не дає розчинитись у цьому казковому мареві, це усвідомлення голої правди, правди, з якої я за останні роки заново вибудувала свій кістяк — мене врятував не принц на білому коні. Я сама була керівником цієї рятувальної експедиції."

Особисто мене історія неймовірно затягнула: дуже графічно описано почуття Ліз через розлучення, її внутрішню боротьбу з депресією та нерозуміння що робити далі. Потім — зачарування Італією, її ритмом та людьми. І, звісно, Індія із заглибленням у релігію👍🏻 і вишенька на торті — грін–флежний чоловік🤭