Якщо у заголовку є “вбивця”, отже це - детектив. Так? Так. А ще - шкільний роман зі стилізацією під оповіді з життя у пансіонах шляхетних дівчат.

А ще… Якщо у тіло однієї з жертв убивці вселяється демониця, це уже містика чи ще не дуже? А якщо демониця виявляє, що душа вбитої дівчини залишилася в тілі, і їм треба співпрацювати, аби знайти серійного вбивцю, адже вона - не перша жертва. Тоді це “на яку поличку”?

У які рамки ви не намагалися б втиснути цей роман, він звідти вирветься, і рознесе ці рамки на друзки.

Легка мова, цікаві сюжетні повороти, пригоди та інтриги в авторському світі, який чітко, але ненав'язливо показаний нам впродовж розповіді - от що таке Інститут.

Фінал майже прямим текстом говорить, що це все - це не кінець, і далі буде.
То ж - чекаємо!

ЗІ: Окремо хочу відзначити бомбезне художнє оформлення початку розділів і обкладинку. Їх можна розглядати довго і з задоволенням.