Книга складається із нібито окремих історій, але всіх їх поєднує причетність до виходу італійської газети. Жодна із яких не залишила мене байдужою. Переважно я була шокована. Певно автор так і планував, от тільки я не готова була.
Тож я досі в шоці.

На початку нульових почався стрімкий розвиток інтернету та соцмереж, всі інформаційні ресурси почали переходити онлайн. Та в Римі був офіс однієї з газет, яка нещодавно втратила свого засновника та ідейного натхенника, а син всіляко намагався врятувати батьків спадок, не дивлячись на те, що цей бізнес потребував рішучих змін.

Мені не вистачило тут хоч трішки доброти та надії. Хоча автор, у свій спосіб, дарував певне прощення своїм персонажам. Та посмак тяжкий і гнітючий.

Хоча іноді варто бадьорити себе таким читацьким досвідом, я вважаю. Це як потрапити під зливу.