Починається історія з приїзду Юрка в совєцку Україну в 1963році, а саме - в Харків. 30 років тому, вони втекли з мамою в Німеччину, коли його тата, мешканця будинку Слово заарештували. От уже ця ситуація мені видалась нереалістичною. Такий наївний приїзд в срср, щоб дізнатись долю заарештованого по звинуваченні у тероризмі батька, блукання Харковом, відверті розмови із першими зустрічними. З одного боку, він ніби ріс у Німеччині, з іншого, дитяча травма, яку він отримав (не спойлеритиму), не може ж так легко розсмоктатись. Менше з тим, це ж художній роман, нехай буде.

Другою часовою лінією іде 1934 рік, в якому таємна організація українських письменників намагається врятувати рукопис Валер'яна Підмогильного про колективізацію 1929 року. Більшість із них вже заарештували, або викликали на допити і погрожували, тож рукопис забирає батько Юрка і десь переховує. Вже 30 років всі шукають цей рукопис: колеги Підмогильного, щоб передати його закордон і видати, а спеціально створена організація, яка бореться із українськими письменниками "Емські мисливці" - щоб знищити.

І тепер до позитивного. Я стала занудна і вимоглива читака. Мене вже не вражають важливі для українського читача теми самі по собі, я хочу щоб це був добрий і стильний текст. Та звідки взятися тим "стилістам", якщо вони з чогось не починатимуть. До того ж, не всі такі душніли як я, читацький досвід теж треба з чогось начитувати. Так от, це буде непоганий, важливий своєю тематикою, а місцями і захопливий текст для них. Тож сміливо рекомендую цю книгу старшокласникам і студентам, яких цікавить тема Розстріляного відродження, які люблять детективи з містичними нотками. Або читачам, які прочитали Слово про будинок Слово і хотіли б на цю тему художній текст.