Ви, можливо, знаєте, що до письменництва, пані Гейзелвуд працювала виключно науковицею (професорка нейробіології) і, як хобі, писала фанфіки (роками, тож досвід мала). Та трапилась пандемія, всі засіли вдома і був великий запит на читання, от видавництво їй і запропонувало оформити напрацювання в романи. Цей☝️ був першим. Дуже зайшов читачам і не дарма.
Особливості її ромкомів:
✅️героїнями найчастіше є науковиці зі сфери stem,
✅️зазвичай її герої ґрінфлеґ
✅️близькість адекватна, з активної згоди.
✅️в кожній книзі підіймається якейсь важливе гостросоціальне питання, та чи інша дискримінація, порушення авторського права, крадіжка інтелектуальної власності, промисловий шпіонаж, сексизм і тп)
Зокрема в Гіпотезі кохання - це питання харасменту над жінками в науці.

Вона досить швидко пише нові книги, мені здається, що по роману на пів року. Та якщо є заготовки й ідеї, то може й нормальний темп.
Це легке, приємне читання

Олівії 26 років і вона навчається на біологічному факультеті. А точніше - досліджує раннє виявлення та лікування раку підшлункової залози.
Не так давно вона розійшлася зі своїм хлопцем, Джеремі, з яким у неї все було несерйозно. А от у її найкращої подруги, Ан, навпаки - серйозні наміри щодо Джеремі, але вона навіть не дивиться у його сторону... бо це ж колишній її найкращої подруги!
Щоб довести Ан, що з Джеремі — усьо, Олівія цілує першого ліпшого в темному коридорі інституту. Цим незнайомцем виявляється один з найпохмуріших та найсуворіших професорів інституту, доктор Адам Карлсен (він не дід, йому 34!!!). Він обурюється та погрожує подати заяву на Олівію, але у підсумку він з розумінням ставиться до її причин. Проте наступного дня до неї доходять чутки, нібито вона зустрічається з Карлсеном.
Згодом Карлсен сам пропонує почати фейкові стосунки: Олівія зможе переконати Ан, а Карлсен доведе Раді інституту, що він "осів" у цьому місті і не планує змінювати інститут, аби йому дали грант на подальші дослідження. Умовою, окрім відсутності близькості, є 10-хвилинна зустріч у кафе щосереди, аби підживлювати ці чутки.
І, як історія розвивається, вони стають все ближче один до одного, їх стосунки переростають у дружні, а далі вони, за законами жанру — коханці.

Загалом, чудовий ромком з неідеальними персонажами, бо вони не пластикові! Дуже раджу шанувальникам фейкових стосунків🎀🫰🏻

Я б назвала цю книгу класикою та базою для сучасних ромкомів. Це історія про студентку та професора, які підкорюють своєю щирістю, невимушеністю та якостями, на які хочеться повісити зелений прапорець.

Після цієї книги я почала читати всі твори Алі Гейзелвуд, адже її стиль — неперевершений. Вміння створювати яскравих, дотепних героїв вражає. Під час читання «Гіпотези кохання» мені хотілося сміятися разом з персонажами, плакати, співпереживати й підтримувати їх. Вони стали для мене еталоном героїв, якими хочеться захоплюватися, які надихають і дарують віру в справжнє кохання.

Мені подобається, як авторка вплітає в сюжет наукову діяльність героїв, пояснюючи складні речі простою мовою. Водночас вона підіймає важливі соціальні питання: гендерну дискримінацію, місце жінок у науці, можливості та розвиток аспірантів. У книзі порушено теми сексизму, підтримки з боку близьких, самореалізації молодих жінок.

Герої — яскраві та живі, переконливі, вони викликають довіру та симпатію.
Атмосфера студентського життя затягує: під час читання відчуваєш, ніби сам ходиш з ними по кампусу, п’єш каву після занять, працюєш у лабораторії.

Книга наповнена гумором, іронією та щемливо-романтичними сценами. У цьому романі зібрано всі складники найкращого ромкому. Я вважаю, що молоді автори, які працюють у цьому жанрі, обов’язково мають ознайомитися з творчістю Алі Гейзелвуд.

Це тепла й зворушлива історія, яка обов’язково торкнеться вашого серця.
Рейтинг: 18+
Оцінка: 5 з 5