Гаррі Поттера я читала вперше, бо якось в дитинстві мене він не приваблював, тим паче я передивилась фільми вже 100500 разів. А потім вийшло неймовірне Гоґвортське видання і це було щось на кшалт: «Пора!»

Це було ну дуууууууже добре! Незважаючи на те, що я була знайома з усією історією завдяки фільмам, мені не було нудно читати- навпаки, я постійно порівнювала книгу і екранізацію. Цікаво помічати розбіжності та схожості, особливо в персонажах. Гаррі здається більш гострим на язик і дещо нахабнішим, у фільмах насправді доволі багато вирізаних сцен або змінених тощо.

Гаррі втратив своїх батьків у автокатастрофі, тому змушений жити разом зі своїми жахливим родичами- родиною Дурслів. Найбільше Гаррі перепадає від його кузена Дадлі, який постійно знаходить привід надокучити головному герою, а якщо Дадлі щось ще і не сподобається, то він зробить так, щоб тітка Петунія та дядько Вернер влаштували ще більшу прочуханку Гаррі. Так Гаррі і ріс- обділений любов‘ю, турботою, змушений терпіти своїх родичів, доношувать одяг за Дадлі та жити в малесенькій кімнатці під сходами.
І от, Гаррі стукає 11 років. І вперше в житті йому приходить лист. Ні дядьку Вернеру, ні тітці Петунії, а саме йому- Гаррі. І цей лист змінює все його життя та в принципі все, у що вірив і що знав про самого себе: батьки загинули не в автокатастрофі, а захищаючи Гаррі від темного чаклуна, сам Гаррі володіє магією і взагалі він дуже популярний у світі магів, і от його запрошують до Гоґвортсу- школи чарівників. Так і починається історія про Гаррі Поттера, про хлопчика, що вижив.

Якщо ви ніколи не читали «Гаррі Поттера» і думаєте, що книги будуть занадто дитячі, то глибоко помиляєтесь. Перша частина схожа на казку, однак її дуже і дуууууууууууже цікаво читати. Десь усміхаєшся, посміюєшся, десь навіть пускаєш сльозу. Максимально комфортне читання. Так що книжки про Гаррі Поттера підійдуть як дітям, так і дорослим. А якщо це буде ще і спільне читання, то взагалі вау.

Хочу також додати щодо самого видання. Переклад неймовірний! Особливо мені сподобалось, що у Гаґріда присутня певна говірка, і це якось настільки доповнює персонажа і робить його ще ближчим. Також я дуже кайфую від того, що тепер є можливість колекціонувати книги в стилі якогось гуртожитка. У всіх книжках є на початку і в кінці інформація про гуртожиток, в залежності від того, який ви обрали, звісно. А ще вікторина в кінці! Мені здається, що у фільмах якось взагалі не дуже багато приділялось уваги гуртожиткам, хіба що Ґрифіндору. Так що я особисто неймовірно щаслива, що з‘явилось таке надчудове видання і я нарешті познайомились з цією історією!!!