Дюна: історія, яку неможливо прочитати і ще складніше зрозуміти

Про цю книгу я чула багато ще задовго до останньої екранізації. Основним здивуванням для мене стало те, що цю книгу було написано в далекому 1965 році. Історія написана і побудована в дуже сучасному стилі, тож дата випуску першого примірника дійсно вражає.

В центрі історії молодий Пол Атрід (Атредіс, якщо читати в оригіналі). Він син лорда Лето Атріда та леді Джессіки, які отримують від імператора у володіння планету Арракіс. Це єдине місце в усій галактиці, де можна знайти прянощі - необхідний елемент для між світових перельотів. Попередні власники, дім Гарконенів, не сильно радий подібному розкладу, тож обіцяють повернути свої володіння назад. В першій частині історії ми занурені у політику та інтриги між лордами, торговцями та Бене Гессерит (орден жінок, які керують цим світом із тіні, до речі мати Пола одна з них). Основну частину історії складають саме внутрішні діалоги персонажів, з них ми і дізнаємось про світобудову та те, що взагалі відбувається. В другій частині піднімають вже питання віри, маніпуляцій та війн. Ця книга явно не тримає читачи за ідіота і не буде розжовувати взагалі нічого. Тільки десь всередині книги я почала нарешті вловлювати суть подій навколо. Одразу видно також, що автор дуже багато часу провів за дослідженням культури країн Близького Сходу, оскільки більшість термінів беруть свій початок з арабської мови, через що зрозуміти хто є хто також досить складно.

Не дивлячись на все вище перераховане я отримала неймовірне задоволення від прочитаня. Мій мозок був на максимальному розгоні, я намагалась встигнути передбачити наступний крок кожного героя та максимально його зрозуміти. Ця книга змушує думати і ще раз думати. Вона не створена для легкого вечірнього читання, та для максимального заглиблення у всесвіт, на який перетвориться наш з вами у можливому майбутньому.

Про цю книгу можна написати не одну сторінку тексту, просто намагаючись пояснити самі елементарні основи, тож навіть не буду намагатись. З останнього додам, що конкретно в цій книзі нам не розкажуть чітку передісторію самого світу “Дюни”. Та будуть давати конкретні натяки, чому і як саме люди вирішили використовувати та прокачувати власний мозок, а не технології навколо. Тож рекомендую приділити цьому питання додаткову увагу під час прочитання.
Моя оцінка: 10/10, але треба бути готовим не розуміти взагалі, що відбувається більшу частину часу.

П.С. Кінцівка мене дуже розчарувала, але напевно я просто сильно розбалувана фантастичними історія сучаснами.