Цікавий факт: у свої найактивніші роки, десь так у дев’яностих, серія «Дрижаки» (Goosebumps) була другим за популярністю бестселером у світі (після «Гаррі Поттера»), а протягом певного періоду навіть тримала першість за кількістю проданих на місяць примірників.

«Ласкаво просимо до будинку мерців» - це перша частина оригінальної серії. За сюжетом родина з двома дітьми – Амандою (яка і розповідає цю історію) та Джошем – переїжджають до містечка Темноспади. Будинок, який заповів сім’ї покійний дідусь Чарльз (якого ніхто не пам’ятає) – старий і моторошний.

Те, що Аманда бачить постать невідомої дитини і чує холодний протяг у кімнаті з зачиненими вікнами, аж ніяк не допомагає. Батьки надто зайняті ремонтом, тож не зважають. А дарма! Зовсім скоро виявляється, що Темноспади приховують страшну таємницю… і Аманді з Джошем треба врятувати свою родину!

«Ласкаво просимо до будинку мерців», в найкращих традиціях книжок Р. Л. Стайна, це жахастик для дітей: простий, наче справді розказаний дитиною, достатньо страшний, але й не надто жорстокий.

Присутні класичні для горора моменти, коли здається, що от-от трапиться щось надприродне, а виявляється, що це розіграш, або співпадіння, або все раптово стає нормально. Завдяки простоті стилю й історії ця книга водночас наче підручник, на якому можна просто відслідкувати наростання саспенсу й жаху.

До речі про підручник: у кінці книжки є кілька сторінок корисної інформації, яка допоможе краще зрозуміти світ горор-літератури і навіть повправлятися у написанні жахастиків (звісно, на рівні читача-підлітка). У цій книзі, наприклад, є коротка стаття про цвинтарі як такі – з корисними і цікавими фактами (майже тобі ігрова енциклопедія).

У кінці цієї частини також є інтерв’ю з автором – і це ще один класний погляд всередину «Дрижаків».
Мені цікавий і милий, наприклад, спогад автора про одну зі своїх автограф-сесій, на яку він спізнювався через страшні затори.
«Зрештою я гукнув з вікна машини полісмена і спитав, що спричинило затор. Відповідь мене приголомшила. Виявилося, що причина – я сам!»

Для дітей, які вже розбалувані «Дивними дивами» і всілякими горор-іграми (як-от мій племінник, до речі), і особливо підлітків, перед якими цілі ріки різноманітного контенту, «Дрижаки» все одно можуть бути цікавими – як вічно жива класика.

Для мене, яка вже давненько розміняла третій десяток, це щемка ностальгія. Хай «Ласкаво просимо до будинку мерців» і не шедевр, і не найкраще прочитане за рік, та це портал у часи, коли американське містечко зі своїми моторошними американськими садибами і своїми кріповими американськими дітьми був першим кроком в сторону жанрової літератури.