Чим нас приваблюють книжки? Я б відповів, що вони для нас - це вікно у інший світ, у інші обставини, у життя інших людей. Разом з героями ми переживаємо життєві перипетії, які, швидше за все, ніколи не спіткають нас у житті, і спостерігаємо за ходом подій відсторонено. Але з "Доном Кажмурру" так не вийде

Історія ця не женеться за динамікою, вона сама по собі схожа на життя - плинна, схожа на розкатаний оксамит. Час від часу в оповідання вриваються динамічні уривки, але, в цілому, характер його цілком відповідає тому, хто нам цю історію розповідає.

Дон Кажмурру ніколи не був ані доном, ані носив такого прізвища. Він відлюдькуватий, стриманий і похмурий співрозмовник. Його можна вважати за інтроверта, але, коли ми поринаємо в його юнацькі роки, розуміємо, що це був чуйний і щирий хлопець на ім'я Бенчин'ю з люблячим серцем, яке він поклявся віддати одній-єдиній дівчині. Вони кохали несамовито і обіцяли бути разом до кінця життя. Що ж сталося з цим коханням? Чому ж світло їхніх душ перетворилося на темряву? Все починається з того, що Бенчін'ю ще до народження був обіцяний своєю матір'ю Богу. Тобто, жінка поклялась, що дитина піде у духовенство, коли виросте. І нібито сам хлопець був не проти, але бах - і він закохується несамовито, а це протирічить обіцянці стати священником. Тут в гру вступає і почуття провини самого хлопця, бо обрати дівчину означає образити матір і Бога, а обрати духовенство - образити кохану дівчину. Тиснуть на нього з обох боків, дівчина ніжністю, мати - емоційним шантажем, і хтозна, яке рішення буде правильнішим. Але історія не крутиться довкола цього весь час. Юнак рішення таки робить, але воно призводить до низки суперечливих почуттів і подій, які періодично змушують його сумніватися, а чи правильний шлях він обрав і все таке.

Як доречно сказано в анотації, ця історія схожа на типове протистояння кохання і ревнощів. А ще тут присутній конфлікт батьків та дітей, те а релігії в житті людини. Вона справді доволі класична. Ймовірно, хтось з читачів навіть сам був учасником такої саме або схожої історії. На місці її учасників можна уявити будь-кого, і саме тому, мабуть, важко читати її відсторонено. Ця історія, про те, як втримати кохання, про щиру і не дуже дружбу, про обмани і складні сімейні стосунки. Я не можу сказати, що вона вирізняється карколомним сюжетом або оригінальними персонажами, бо збрешу. Але вона чимось таки дуже чіпляє. І я думаю, що саме своєю простотою і зрозумілістю

Мушу зізнатися, що іноді уривки тексту з описами трохи втомлювали мене, але цікавість брала своє. Однозначно, цю історію читати варто. Вона не з тих, що вражає, проте, залишає по собі цікавий післясмак