Ця книжка відчувалася як обійми і розмова з близькою людиною; місце, де тебе зрозуміють та приймуть такою, яка ти є🥺💓
Почала читати цю книжку випадково: пролистала до змісту, і натрапила на післямову авторки, в якій вона писала про асексуальність головної героїні. Це неймовірно зацікавило, адже книг на цю тему я ще не зустрічала (лише серіал Статтєве виховання, і то - мелькома). А тим паче в авторстві української письменниці!!!

Історія розповідає про ~20-річну студентку-відьму Марину. Вона хороша подруга, чуйна людина, активна виховниця Пласту, але в особистому житті їй не щастить: останній хлопець після 2.5 місяців відносин та наполяганні на сексі кинув її зі словами "знову повелась як відмороджена".
У неї є найкраща подруга Орися.
Їй треба присвятити окрему книгу. Навіть ця книжка відсотків на 40 трималася на ній: красномовна відьма, яка заради друзів готова вбивати. Та і просто так з радістю вбила б...
На початку книги шабаш дав Орисі завдання: зустріти естонську відьму Елізу, яка мала вийти заміж за українця. Ця задача не була б тяжкою, якби Орися дійсно мала рівень англійської В2+, як вказала у своїй характеристиці. Але вона й 2 слів англійською не могла зв'язати, тому з собою взяла Марину. Виявилось, що Еліза вільно володіє українською... на цю тему, до речі, було багато жартів.

Трійця подруг (гг Марина, Орися та Еліза) з'їхались в одну квартиру. Була атмосфера дівочих посиденьок.
Еліза познайомила Марину з другом свого нареченого Женею. Одним словом - краш. Він ненав'язливо, маленькими кроками почав залицятися до Марини: турбота, підтримка, подарунки.

Ця книжка ідеально підійде шанувальникам спокійного, затишного фентезі. Сюжет динамічний - перегортаєш сторінку, а там або Орися щось учудила, або пергачі якусь засідку влаштували, але без епічних битв або державних катастроф.
Ще згадуються київські локації (Будинок з химерами).
Мелькома згадувались теми: суржика/російської мови в українському просторі, body-dysmorphia. Трохи більше - тема дітей покинутих батьками.

Супер легка, гумористична (подекуди дуже очевидний чи абсурдний гумор, але від того іноді навіть смішніше) книжка.
Взагалі, читаючи книгу, я собі уявляла трьох героїнь "Вальсу меланхолійного", бо серед героїнь і супер активна, емоційна та нестримна Орися, і більш спокійна та чутлива Марина, і Еліза, яка буквально починає жити разом з двома іншими героїнями та має певну складну історію з батьками (з мамою, якщо бути точною, але не буду далі спойлерити). І загалом історія доволі феміністична (за це лайк!), це не прямо детально висвітлено, але опосередковано дуже відчувається.
А також в книзі є чудовий галицький діалект Орисі та її бабусі)
На мою думку, книга зайде тим, хто хоче щось легке сучасного укр автора, але не боїться елементів фентезі (вони тут далеко не головне, я б навіть назвала це магічним реалізмом, бо всі "магічні" елементи лише підкреслюють або унаочнюють проблеми/ситуації, які є в сучасному суспільстві).
Моя оцінка 4/5, бо мені не вистачило глибини розкриття порушених тем, але в той же час це було супер легко і не напряжно читати