Ця історія беззаперечно дозволяє читачеві прожити чи не все життя головних героїв разом із ними, дізнатися подробиці їхнього дитинства, з яких можна зрозуміти чому у дорослому віці в тому чи іншому випадку вони чинять саме так. Часова лінія сплітає образи двох друзів Джонатана та Боббі, а також їхніх батьків. Безумовною перевагою є опис персоналій батьків обидвох хлопців, а також деякі розділи, що ведуться від їхнього імені. Почасти, саме через них ми дізнаємося завісу упереджень друзів, їхніх несміливих бажань і безвиході. Може здатися, що у книжці піднімаються питання лише дорослішання та становлення героїв як особистостей, проте також у тексті присутні епізоди, у яких дорослі люди озираються на своє минуле, роблять певні висновки, дозволяють собі почати те, що завжди хотіли, але так і не наважувалися почати. Часова лінія у якомусь сенсі грає злий жарт над читачем, так як на початку книжки історія видається світлою та сповненою амбіцій, а наприкінці розгортається у зовсім інших барвах.