Книжка чудово працює з темою ксенофобії та національної упередженості)

В центрі оповіді у нас звичайна родина - тато, мама, дідусь і син. Ще є старша донька, яка вже кілька років як поїхала до Європи і там зустрічається з італійцем Фабіо. Аж ось одного разу вона телефонує, щоб розповісти, що вони з нареченим планують навідатись в гості, і в родині починається легка паніка. Більше за всіх, здається, панікує дідусь, який не тільки занепокоєний, але і всім своїм єством показує, що заочно незадоволений хлопцем онуки. Типу "що, не могла найти серед українців ладного хлопця". Та й таке, коротше.

Пара дійсно приїздить і привозить з собою купу італійських делікатесів, від яких дідусь демонстративно воротить ніс. І сир йому смердючий, і сало не таке (а то не сало, а прошутто - італійська шинка)), і "нащо ото все приперли, чи у нас тут такого немає". Насправді, опис ситуацій тут доволі комічний і нагадує дійсно няшний телевізійний сітком.

Проте, поступово зневага дідуся спадає і вся родина помічає, що він хоче сподобатись Фабіо, адже той неймовірно щирий, душевний та емоційний. І поладнав абсолютно з усією родиною. Одного разу дідусь з онуком знаходять в хаті...щурячі какунці! І це призводить до цілого ланцюжка комедійних ситуацій, поки вся родина намагається спіймати непроханого гостя, щоб Фабіо, бува, не подумав, що у них тут дикість і антисанітарія. Що з цього вийшло - читайте)

Скажу тільки, що в кінці дідусь і Фабіо стають ледь не найкращими друзями, готують разом, обмінюються рецептами і кулінарними секретами. В кінці книжки кілька сторінок присвячено класичним рецептам італійської кухні, які доволі легко втілити всією родиною