|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
|
|
|||
Скрізь я розмовляв із тими, хто рятує тварин. І замислювався, чи маю право як репортер – якщо люди довіряють мені свої воєнні історії – залишити їх тільки для себе. Чи можна, пишучи про сучасний світ, не писати про вбивство, якщо воно постійно відбувається? Чи можу я мовчати про вбивство?
Войцех Тохман
«Дельфіни і Вельзевул» – це документальна проза про війну в Україні, побудована з реальних історій людей і тварин, які опинилися в зоні бойових дій та окупації. Ця книжка не про військові операції, а про щоденне виживання, страх, відповідальність та вибір, який роблять звичайні люди. Порятунок тварин стає важливим моральним маркером людяності в умовах екстремального насильства і постійних небезпек. Войцех Тохман послідовно руйнує звичні уявлення про другорядних жертв, показуючи, що ставлення до найуразливіших – зокрема до тварин – є показником стану суспільства під час війни.
Зло знищує все, до чого здатне дотягнутись, воно не ускладнює себе вибором, для нього байдуже, кого знищувати, кого вбивати. Цивільні люди, які намагаються врятувати свій світ, свої родини, своїх тварин, є печальним і гірким тлом цієї війни, тримаючись своєї правди та вірячи у справедливість. Їх не завжди помічають за броньованою технікою та зруйнованими будинками, але вони весь час десь тут, десь поряд – люди і тварини, які дивляться в очі злу, намагаючись не відводити погляду.
Сергій Жадан
«Дельфіни і Вельзевул» не залишить байдужим жодного з українських читачів, бо це неймовірно чесна книжка, написана зсередини війни та болю, свідком яких став Войцех Тохман.
Войцех Тохман — один із найважливіших польських репортерів і авторів літератури факту.
Його книжки Schodów się nie pali («Сходів не палять»), Wściekły pies («Скажений пес»), Eli, Eli («Елі, Елі»), Jakbyś kamień jadła («Ти наче камінь їла»), Dzisiaj narysujemy śmierć («Сьогодні ми намалюємо смерть»), Pianie kogutów, płacz psów («Піяння півнів, плач псів»), Historia na śmierć i życie («Історія на смерть і життя») вже посіли своє місце в каноні польського репортажу й досі викликають жваві дискусії.
Тричі номінований на премію Nike. Лавреат Premio Kapuściński, яку вручають у Римі, а також має нагороду Pióro Nadziei від Amnesty International. У 2025 році отримав Stand with Ukraine Awards – відзнаку, яку присуджує українська спільнота в Польщі.
Його книжки перекладено понад 10 мовами.
Книжка виходить друком українською за підтримки Польського Інституту у Києві.