Чом би не задатись питанням, "Чому є щось, а не ніщо?" на дозвіллі? Подумала я і вирішила таки прочитати книгу американського журналіста і популяризатора науки Джима Голта. Не скажу, що я очікувала легке читання, але що книга доведе мене до сліз...

Добре, трішки зманіпулювала. Плакала я не від складності написаного, а від особистої історії автора, яку він розповів у контексті своїх екзистенційних пошуків. Дуже вже знайома ситуація.

Так от, книга написана достатньо академічною мовою, щоб зацікавити вчених, але й розбавлена жартами, деталями зустрічей з науковцями і вкрапленнями особистих історій, що робить її більш стравною для ширшого загалу.

Автор ставить питання: "Чому є щось, а не ніщо?" і шукає відповідь на нього: в працях дослідників, при розмовах із живими (на той момент) вченими і шляхом особистих розмірковувань. Він розглядає раніше запропоновані розв'язки - від математичної необхідності, квантової космології і до бога - та піддає їх критиці.

У пошуках відповідей автор навіть вдається до посиденьок у знаменитому Кафе де флор у Парижі - улюбленому місці Сартра, Бовуар та ін.

Це було цікаво, але й складно. Я з-поміж іншого дізналась багато цікавих історичних фактів та відкриттів, але кількість перечитаних сторінок (бо іноді увага розсіювалась від нАдміру незрозумілого) була рекордною. Зате я повторила чимало філософських термінів, які вже й забула після вишу. Безбожно гуглила слова і прізвища. Коротше, мозок варто прокачувати і якщо вам треба саме цей ефект, приємного читання!