Я жила із цією історією більше тижня: каталась на емоційних гойдалках, сміялась, сумувала, знову сміялась, ревіла, багато згадувала, погоджувалась з написаним, жахалась написаному. Я би читала цю історію далі, мені мало. Хочу продовження.

Книга написана як особисторозказана історія життя нашого головного героя - Віктора Чобітка. Він веде свою розповідь переважно з моменту, коли його мама вийшла другий раз заміж. Хлопчик отримав справжнього татуся (рідний здимів у росію) і всю його єврейську родину на додачу. Оповідач такий крутий, що всіх його родичів (кревних і набутих) я вже знаю ніби своїх.

Насправді сімейка ще та: хтось шалений або відверто божевільний, комусь по життю припало забагато випробувань, в декому ви впізнаєте улюбленого  дідуся чи дядечка, а хтось - "той самий бісячий родич".

Гумор в цій книзі - особливий вид мистецтва. Він розфарбовує сірі радянські будні, часом підтримує головного героя більше за родину, допомагає вижити на війні і в окупації Маріуполя, підбадьорює у пораненні та, згодом,  волонтерстві.

Це та книга, яку хочеться цитувати, весь час є потреба її обговорювати та заохочувати оточуючих до її прочитання.
Щиро рекомендую!

Неймовірна книга. Одна з найкращих, що читала останнім часом. Щемлива, глибока, з неймовірним гумором. Щоб посміятись, поплакати, подумати