«Бувальщини містечка на річці Хулань» - автобіографічна розповідь, спогади Сяо Хон про її дитинство в садибі діда в містечку Хуланьхе (північ Китаю, неподалік Харбіна). Разом із тим – це багатогранна культурна картина, зображення тогочасного світу і спільноти.

Багато з описаного лишилося у спогадах Сяо Хон чи в історії Хуланьхе, але деякі речі – актуальні і до сьогодні.

Велику роль відіграє те, що оповідачка – дитина, тож і містечко ми бачимо її зачудованими, іноді наївними, а іноді не скутими вихованням очима.

яо Хон ще у першому розділі малює мапу містечка, з усіма вулицями, храмами, річкою, рівчаком, аптекою… У другому розділі вона описує звичаї містян, свята, на які вони збираються, вірування, за якими вони живуть.

Образ Хуланьхе – тло живе і переконливе; реалістичними і об’ємними є й люди, що там живуть.

Попри все, Сяо Хон писала про Хуланьхе відверто, з ніжністю і любов’ю. Хоч її життя було наповнене випробуваннями після смерті дідуся і «Бувальщини» вона написала незадовго до власної смерті, закінчується текст словами, присвяченими надії на майбутнє.