Оповідачами в "Буремній висі" слугують орендар садиби Дроздова Ґражда містер Локвуд і покоївка Еллен Дін. 1801 року містер Локвуд, заїжджаючи до нового помешкання, відвідує власника землі – містера Гіткліффа – у його маєтку, що називається Буремна Вись. Зустрівши там дуже цікаву і не дуже доброзичливу компанію, містер Локвуд відчуває великий інтерес як до історії маєтку, так і до долі його мешканців.

Розповідь Неллі про майже чотири десятиліття напружених і емоційних подій – основа «Буремної висі». Саме з неї ми дізнаємося і про те, чому містер Гіткліфф не перебереться з Висі до Ґражди, хоч Ґражда і більш затишна, а також чому всі, кого Локвуд зустрів у Висі, так ненавидять одне одного – а втім, продовжують мешкати разом?

І хто та Кетрін, чий привид стукав у шибку Висі вночі, благаючи впустити, і яку містер Гіткліфф розпачливо кликав назад?

Відтак, маємо дві родини, два маєтки і два покоління, тому всі події доволі концентровані і, якщо була б потреба, я би коротко описала «Буремну вись» як історію любові і помсти Гіткліффа.

Сам Гіткліфф – центральна, як на мене, постать у «Висі» - дуже загадковий, жорстокий, неприємний і самотній чоловік. Ось як говорить про нього Кетрін, що з дитинства була його найкращою подругою і зрештою його ж покохала.

Гіткліфф з’явився у родині Ерншоу несподівано: батько сімейства забрав додому малого волоцюгу, якого зустрів на вулицях Ліверпуля – тож про нього невідомо нічого, навіть ім’я.

Гіткліфф росте в Буремній Висі разом з дітьми свого спасителя – Кетрін, з якою він міцно дружить, і Гіндлі, з яким ворогує – часто через увагу і прихильність батька. Втім, Кетрін теж цікава і має свої забаганки.

Попри все, шлях героїв сповнений труднощів (які вони часто самі собі й створюють), що виливаються у цілі десятиліття конфліктів і штовхають Гіткліффа, і без того не дуже доброго чоловіка, до жорстокої помсти, що триватиме поколіннями.

Коли Гіткліфф втілює свою помсту він здається справді страшним, безапеляційним, непохитно жорстоким, тут найпомітніше втілюється Гіткліфф-антигерой. Водночас коли помста вже здійснена, сили набувають його біль і розпач, тож тут ще об’ємніше постає Гіткліфф-протагоніст.

Крім того, що сам роман – класика, культовий твір культової авторки, варто також відзначити і особливості самого видання від Неба.

По-1, це серія «Мара», у якій видають готику. «Буремна вись» не є прям класичною готикою в її розумінні, та містить елементи готики, зокрема сама Вись – гарний приклад готичного сеттінгу.

По-2, це ілюстроване видання. Через глянцеві сторінці вона дуже важка, але яка ж гарна! Ілюстрації дуже гарно відтворюють атмосферу, а обкладинка настільки гарна, що іноді я не можу від неї відірватися.

По-3, переклад просто неймовірний. Я бачила, як сестри Бронте виглядають в оригіналі – цей синтаксис просто на голову не налазить (чи я йому? все таки цей синтаксис – це класика). Український текст дуже тендітний і гармонійний, він легко читається і стилістично відповідає оригіналу, як і чисто лінгвістичними інструментами допомагає відтворювати атмосферу.