Це досить свіжа (2023) робота дослідника українського шістдесятництва Радомира Мокрика. Написана в комбінованому стилі: поєднання інтерв'ю, цитат із листування та історичного архівного дослідження.
Автор починає із контексту, в якому виростали, виховувались і навчались майбутні наші митці. Потім описує контекст, в якому став можливим їх розквіт і зрештою переходить до періоду, коли вони вже були на шляху до свого дисиденства. У книзі багато фото, віршів, уривків із листування, спогадів учасників КТМ та їх оточення і таких милих деталей, як от київські адреси та місця їх зустрічей. Я ніби відвідувала ті творчі вечори і постановки, приєднувалась до їх факельної ходи, пила дешеве вино на кухоньках їх крихітних хрущовок та плакала біля пожежі в бібліотеці Університету.
Боже мій, скільки ж поваги до наших митців пробудила в мені ця книга. Я знову хочу відвідати музей Шістдесятництва і чекаю фільму по Ребелії від Мур.
Щиро рекомендую цю книгу, вона неймовірно актуальна, жива, наповнена подіями, легко читається, залишає слід в душі.