Як я жалкую, що так довго її відкладала!!! Після прочитання пересказала собі весь сюжет, щоб скласти в голові весь цей пазл🫱🏻‍🫲🏼

Розкажу трохи про сюжет:
~XVIII століття.
Київського детектива Тараса Білого (також відомого, як Білий Циган) шантажем змусили поїхати на хутір під Києвом, аби розслідувати вбивство сотникової доньки, Соломії.
Всім було відомо, що дівчину вбив її хлопець, Хома Брут, але потрібні були докази.
Приїзд Тараса якраз припав на сороковини, тож це була чудова можливість вивчити коло оточення Соломії та визначити підозрюваних. Саме тут у Тараса з'явилися перші запитання: чому ніхто не оплакує вбиту? Всі ведуть себе як на звичайному пікніку. Чому детективу не показують кімнату Соломії? Вона що, не мала кімнати?
Коли він попросився на місце вбивства питань побільшало: як крик свідки чули за декілька пагорбів, аби прийти на допомогу? Як підозрюваний взяв камінь для вбивства на пагорбі? Адже найближчі камені лежали на річці, далеко від місця вбивства.

Водночас усі мешканці хутора вірили в демона Вія, який поглядом міг заразити смертельною хворобою. Тому усі дотримувались правил: завішували ікони (щоб його не гнівити), малювали крейдою кола навколо своїх ліжок, мили руки мертвою водою (по суті, з отцтом), а пили — живу (АКА кип'ячену).

Також сам Тарас за ходом книжки спілкувався з чоловіком на ім'я Томаш Болгар, який зі своєю появою постійно приносив біди, а всі навколо його навіть і не бачили. Хто він? Привид? Плід уяви Тараса?

Загалом, протягом історії Ілларіон залишає нам невеличкі загадки, відповіді на які ми отримуємо вкінці! І це нууу так майстерно!!!!

Хоч усю книжку ми думаємо, що відповіддю стане "нуу... цейво... це містика та і всьо", але кожна деталь виявиться НЕ містикою✨️

До речі, враховуючи, що в "Я бачу вас цікавить пітьма" кінець відкритий + містика + багааато запитань залишається, рекомендую починати саме з "Білого попелу"🙂‍↕️

Нереально цікава книга, я читала її в потязі, і не змогла відірватись всі 5 годин, а потім ще і вдома довелось терміново дочитати, щоб заспокоїтись.

Першою книгою від автора я читала "Я бачу Вас цікавить пітьма, від цієї вже нічого не очікувала, тому що перша була вау, але я була приємно вражена. Цікава книга, легко написана, класний сюжет. Містика, розкриття таємничої справи, легенди, все це овіяно мороком, та дуже захопливо.

Це така сучасна інтерпретація знаменитого "Вія" Гоголя і вона мені дуже сподобалась.

Це перший твір Павлюка з яким я познайомився і я був вражений з перших же сторінок!! Насичена, екшеном детективна історія з вибуховою розвʼязкою в кінці! Чому досі не знято фільм??

Це детективний трилер у стилі нуар, до якого домішано дрібку містики, яка загалом піддається раціональному поясненню, але про це читач дізнається, гортаючи останні розділи.

Білий Попіл – назва хутору, на якому свого часу сталося резонансне вбивство панночки, цю справу мусить розплутати відомий приватний детектив Тарас Білий. Повторення на початку й укінці речення прикметника на позначення кольору крейди не випадкове, бо все в цім романі (події, долі персонажів) тісно переплетене.

У книзі багато всього: алюзії на «Вія» Гоголя; ледь не сектантська спільнота хутора; чорно-біла естетика, яка додає оповіді атмосферності; доволі колоритний головний персонаж, якого цілком міг би зіграти актор типажу Тома Харді, додати б музику гурту Zwyntar – вийшов би перфектний серіал.

Правду кажучи, «Танець недоумка» мені сподобався більше, але «Білий Попіл» теж заслуговує читацької уваги.