Книга вийшла після смерті авторки, вона писала її більше 10 років, багато хто вважає ці мемуари найкращою книгою Агати Крісті. Це чудово перекладений текст, який тішить впізнаваним стилем авторки та описує нам неймовірно цікаве життя, яке, сподіваюсь, надихне і вас.

Пані Агата дописала книгу, коли їй було більше 70ти років, позаду було довге і насичене життя. Вона не ставила собі за мету викласти все лінійно та хронологічно. Все ж текст поділяється на віхи життя за змінами в особистому житті або за глобальними історичними подіями, як от світові війни. Та, на мою думку, книгу можна читати в довільному порядку: сьогодні є настрій на  розділи про подорожі, а завтра потягне, до романтичних історій.

Книга настільки позитивна, цікава і надихаюча, що навіть розділи присвячені війнам, стануть для читача підтримкою. Особливо для українців, досвід авторки буде знайомим,  зрозумілим і зцілюючим.

Варто бути готовими, що книга написана людиною, яка народилась у 19ст в імперії, сформувалась на патріархаті і вихована у заможній родині. Це виробило певні звички, погляди на життя, інститут сім'ї.
Та все ж читати розмірковування цієї неймовірної жінки досі актуально і цікаво. Навряд вона планувала написати щось мотиваційне для своїх читачів  та вийшло саме так. Це читання надихає більше подорожувати, підкріплює віру у повноцінне життя після 40 (50, 60, 70 і далі), дозволяє помріяти, що й наша війна колись закінчиться.

Колись, я мала можливість вразитись тим як авторка описала життя під час війни. Ви вже зможете оцінити, наскільки вона влучно і ємко описала цей досвід. І так про всі сфери життя. Читати обов'язково!