Це історія про амбіції, кохання, втрати та чисту рішучість боротися з гендерними стереотипами епохи. Це натхненна історія про скрутне становище однієї дівчини, яка намагається повалити сексистські погляди та думки інших і довести, що жінки можуть робити більше, ніж просто готувати, прибирати та народжувати дітей.

Один аспект, який мені дуже сподобався в книзі, це місце дії. Особисто я не читала жодної книги про Шотландію 1817 року, і мені особливо сподобалося дізнатися більше про ту епоху, а особливо про римську лихоманку. Це була хвороба, яка отримала свою назву від фурункулів на спині жертви, через які кров просочувала крізь одяг і виглядала як ножові рани, як у Юлія Цезаря. Це не та хвороба, про яку знатимуть всі і ця була для мене новою, і було цікаво почути про те, наскільки руйнівною вона була в країні.

Хоча в ній є слова «історія кохання», головна історія кохання, за якою ми слідуємо, — це любов Хейзел до анатомії та її бажання стати хірургом. Її рішучість і відданість досягненню своєї мрії є натхненними та сміливими, враховуючи епоху, в якій вона була. Будучи практично зарученою зі своїм двоюрідним братом Бертраном з дитинства, все її життя було сплановано її родиною. Але це не те, чого вона хоче, тому вона вирушає у подорож у світ, керований чоловіками, який сповнений небезпек та хвороб.

У міру розвитку історії ми дізнаємося більше про те, наскільки глибока її любов до анатомії та які перешкоди вона має подолати, щоб зробити маленькі кроки до кінцевої мети — отримати ліцензію лікаря та, зрештою, хірурга.