Існує думка, що захоплення книгою залежить від того, наскільки читачу імпонує головний герой. Зізнаюсь, маю з десяток книг, які полишила, бо не сприймала персонажів і не вірила їм.
«Жовтолика» — виняток.

Сюжет занурює в літературний світ Америки, де нереалізована письменниця краде роман померлої подруги й видає його під своїм іменем. Історія містить інтригу та кілька неочікуваних поворотів,
але для мене цього виявилося недостатньо, щоб втримати зацікавленість до останньої сторінки. Не банальний задум, головна героїня, яка максимально дратує, але дивує своєю іронією, та цікава презентація комунікацій письменника з агентами й видавництвами. Авторка наголошує на силі соціальних мереж і технологій, які здатні як подарувати популярність і славу, так і безжально забрати їх одномоментно.

Для мене це книга про самореалізацію, вміння домовлятися з собою, впевненість у своїх силах і, найголовніше, про совість.
Питання расизму, які постають у книзі, змушують замислитися над власним стереотипним мисленням.

Мої очікування від твору збіглись з реальними враженнями після читання. Захоплює та надихає стиль написання, вміння побудувати сюжетну лінію й поступово розкрити образ героїв, нанизуючи їхні бачення, цінності та результати поведінки з кожною
главою.

Цей твір для мене своєрідний і вартий уваги. Якщо любите сучасні історії з детективною лінією, запрошую до читання.