Ідея книги цікава. Постапокаліпсис в українських локаціях, підняття тем екології, лгбт, пошук та прийняття себе - супер. Історія про те, до чого приводить людська байдужість, адаптація людини до жахливих умов та перетворення на звіра. В книзі часто згадувались харківські вулиці та парки, атмосферно та вайбово.
Багато чого в книзі могло б відгукнутись та зачепити, але, на жаль, такого не сталось.
Але от що точно мені сподобалось, так це те що через підземні розломи сталися ядерні вибухи на росісі і русні більше не існує 🥳

Форма оповіді, на мою думку, зіпсувала книжку. Автор вирішив, що вивалити одразу на читача історіі персонажів буде вдалим рішенням, але насправді це перегрузило і перекрило повітря в книжці. Я не повірила в це, бо ну погодьтеся, коли до тебе приходить людина, яку ти бачиш вперше і яку описують як «Як же
ти мене бісиш, як же бісиш! Така вся незавісіма, хладнокровна, ніколи не улибаєся — типу, гляньте на мене, мені ніхто не нужен!» (повністю погоджуюсь) та ставить тобі питання про близьку людину, що зникла, навряд ти почнеш розповідати всю історію свого життя, з усіма переживаннями та потрясіннями. Для мене це виглядало дуже нереалістично і зіпсувало враження про книгу. Таке відчуття, що персонажі самі прийшли до гг як на прийом до психотерапевта, Хоча це мав бути ДЕТЕКТИВ, але нашій Ліні нічого не прийшлось розгадувати, бо все піднесли їй на блюдці. Коротше кажучи, детективом це назвати складно, скоріше просто трилер.
Мабуть вже можна не говорити про сюжетні дірки, бо якщо їх зʼєднати, то це стане великою прірвою. Постійне наголошення на тому, що гг користується тільки органічними прокладками з бавовни, пʼє соєве молоко і їсть мюслі, при тому що сонця земля не бачила вже років так 15. Аванс вона отримує в доларах, а заливши їх випадково вином - викидає в смітник. Вбити людину - звична справа, за що нічого не буде, але в місті всеодно патрулює поліція 🤩 Ну ладно, можливо я чогось не розумію просто.
Якщо забути про розслідування, сюжетні діри і брати історії окремо, то це було не настільки погано, а навіть захопливо, часом я переживала за героїв і мені було цікаво, що буде далі. Такі моменти як початок війни в 2014 році і прихід руського міра в Горлівку, біль батьків від того, що син має смертельну хворобу та повільно помирає на очах - зачіпали.
Сприймати все це як суцільну історію складно, я чекала в кінці пояснення як життя героїв між собою повʼязані, але і тут розчарування - мотивація Влада мені незрозуміла, розвʼязка та фінал дивні.
Але попри похмурість книжки, кінцівка дає проблиск надії на краще майбутнє

Звичайно в книзі багато тригерів: ненормативна лексика, огидні моменти, вбивства, катування, жорстоке поводження з дітьми та їжачками

То чи виявилась ця книжка сміттям в прямому сенсі цього слова? Ні. Чи пожалкувала що прочитала? Також ні, бо це суч укр літ і його треба підтримувати. В інтернеті відгуків багато, автор читає (хоча іноді критику не сприймає :/ ), але можливо він до чогось прислухався і нова його книжка вже буде значно краще

П.с: маю надію, що книжка не пророча, бо весь треш в ній почався в 2025 році 🙃