Хороші люди читають хороші книжки
Графік роботи:
Книгарня-кавʼярня:  Інтернет-магазин:
Пн-Пт: 08:00-22:00 Пн-Нд: 09:00-19:00
Сб-Нд: 09:00-22:00  
0
Мій кошик
Бажання
Додайте товари до списку бажань

Сліди на дорозі. Валерій Маркус (Ананьєв). Валерій Маркус

Немає в наявності
Артикул: 00002797
350 грн
Увійдіть на сайт щоб
додати товар в список бажань
Тип обкладинки
Повідомити, коли з'явиться
Увійдіть на сайт, щоби
додати товар у список побажань
Автор Валерій Маркус
Видавництво Валерій Маркус
Розділ Українська сучасна література
Рік видання 2018
Кількість сторінок 375
Штрихкод 9789661943024
Формат, мм 148х210
Вага, кг 0.400
Короткий опис Автобіографічна історія з життя українського військового від самого дитинства до протистояння у збройних лавах. Кумедні спогади з дитячих років, реалії армійської служби, початок війни та рішення йти на захист країни. На передовій автор переживає чимало проблем та незгод, починаючи від страху невідомості до зневаги до деяких командирів. Книга чесно й відверто описує найгостріші події 2014 року та тогочасний погляд на них більшості звичайного населення – нерозуміння, розгубленість та інколи навіть несприйняття. Вона про життя – про розчарування та обрушення мрій, про сувору та нещадну дійсність. Уся розповідь супроводжується QR кодами, що ховають за собою 120 фото- та відеофайлів, які покажуть те, про що ви щойно прочитали. Не просто книга, а інтерактивна мандрівка у світ важких випробувань та великих починань, яка перетворює читача на своєрідного учасника подій і дозволяє відчути війну не тільки на словах, а й з допомогою звуків та кадрів з реального життя.
Автор відверто розповідає про свої відчуття, біль і переживання на різних етапах життя. Це щире одкровення, спосіб виговоритися.
Книга складається з трьох частин («Ненависть», «Відчай», «Надія»). Ми дізнаємося про дитинство автора, дорослішання, про формування його цивільного Я і становлення як солдата. Кожен етап супроводжується відео- та фотоматеріалами, схованими за вісімдесятьма трьома QR-кодами.
Валерій Маркус розповідає про непрості стосунки з рідними, навчальний процес, як полюбив музику, захопився боксом і нумізматикою, відкрив у собі підприємницький хист. На жаль, автору рано доводиться пізнати те, що дорослим властиві фальш і лицемірство. Мене зачепила ситуація зі ставленням у шкільні часи й портретом у період АТО. Проте всі ці події спричинилися до того, ким він став, пазл за пазлом створюючи свою власну картину світу.
Автор багато іронізує. І ці моменти чудові, хоч і розумію, що за самокепкуванням часто ховається чимало внутрішніх терзань, суперечностей і болю (відрефлексованого, але поданого всім навколо так, як їм хотілося би його почути). Описуючи своє солдатське життя, Валерій Маркус приправляє оповідь чималою кількістю армійського гумору. Замальовка про з’їдений борщ і «залишити його тут», «солов’їний голос чергового», «розваги» з віджиманням тощо. Усе не перекажеш – треба читати. І в тих умовах жарт – рятівна штука, без неї відстань до депресії або й до втрати індивідуальності вкрай мала, особливо, якщо навколо тебе люди, які не можуть витравити з себе совковість, і панує тотальна бюрократія.
Значна частина книги – роздуми над тим, яким повинен бути справжній солдат. На думку автора, він має мати відчуття сили, відчуття впевненості, що не відступить, і, власне, бажання нести службу. Багато роздумів – про емоції, їхню унікальність, а ще – про ситуації, коли нічого не відчувається.
Зворушливий момент, який підмітила, – автор зберігає послання від близьких людей. Це сентиментальна річ, прекрасна. Роздумує він також про любов і свободу, зауважуючи, що за першу варто боротися, а друга – «це не дар, а привілей, за який потрібно заплатити велику ціну». Міркує й про смерть і страх, який виникає при її наближенні, якщо не знаходиться доброго вчинку як конвертованої валюти. Виникла асоціація з Хароном і монетами.
Згадавши про міфічного персонажа, зазначу, що в книзі В. Маркус розповідає, що любить читати (стародавні оповіді, історичні і художні видання). Натрапляла на згадки про «Гобіта» Джона Р. Р. Толкіна, є цитата з книги «Старий і море» Ернеста Гемінґвея тощо. Наприкінці «Слідів на дорозі» надано посилання на книги українських авторів (значна частина з них – ветерани) про російсько-українську війну. Зазначу також, що Валерій Маркус – добрий оповідач, його мова вельми багата, у романі використано чимало фразеологізмів (навпіл лиха прикупивши, очей у Сірка позичити тощо).
Крім літературних ремінісценцій, у «Слідах на дорозі» є й згадки про переглянуті стрічки: «Астерікс і Обелікс», «Втеча з Шоушенка», «Форрест Ґамп». До речі, у книзі є ситуація з дівчиною біля озера і слуханням композиції Pink Floyd. Мила, кіношна. Засоціювалася мені зі сценою в ліфті і музикою The Smiths у «500 днів літа».
Окремо треба сказати про музику. Якраз вона для автора надзвичайно важлива. Він зазначає: «Хай усе вкриється суцільною темрявою і втратить запах, лише б музика не зникла з мого життя. Музика – це божественне чудо, створене Людиною». Різні за емоційним наповненням моменти Валерій Маркус проживає з музикою. У його плейлисті – уже згаданий Pink Floyd, Queen, Led Zeppelin. Цікава штука: слухати пісню гурту «Тартак» під час повернення на війну, згодом мати в книзі відгук Сашка Положинського на свою книгу. What a time to be alive!
До душі ця розміреність проживання, яку відчувала під час читання книги, яка до біса надихаюча: я і плакала, і сміялася, і відчувала, як це почуватись також живою – заплющити очі і дихати на повні груди.
Відповісти
Це перша в житті книга українською мовою, яку я купив. Не без допомоги автора я свідомо закохався в роман, бо багато про нього чув, як і про самого Маркуса. За ним я слідкував вже кілька років і на момент купівлі роману передивився чи не всі відео.
Книга була логічним продовженням вивчення Всесвіту Валерія.

Книгу прочитав швидко, але уважно.
На зміну цій нездоровій цікавості прийшло розчарування.

Я почуваю себе ошуканим, спантеличеним від того, що цей твір видався зовсім не тим, яким я очікував, яким він сам хотів бути для мене.

Серед основних недоліків книги, що сформували мій пригнічений стан:

1. Жанрова невизначеність. Чи то художній, чи то документальний - не зрозуміло. Читав я текст в очікуванні художніх піруетів, по ходу книги розумієш, що автор намагається грати в автобіографію, бо занадто багато деталей описано. В результаті кінець теж з художнім присмаком.

2. У творі абсолютно відсутня інтрига. Маркус це чудово розумів і тому був змушений інтегрувати цей безглуздий і абсолютно незграбно реалізований початок-кінець. Саме ця вставка зіпсувала твір. Весь роман головний герой вештається, жодного розвитку не відбувається, він як почав байдужим овочем, так і закінчив.

3. Центральна тема книги - байдужість. Все, що я чую від початку до самого кінця від головного героя: “мені байдуже”. Автор [герой] сам того не усвідомлюючи, кричить, демонструє напротязі всього твору, як йому байдуже: на людей навколо, на країну, на політику, на себе, на читача.

4. Книзі не вистачило якісного редактора. Тут блищить і фейсбучний кострубатий стиль, і оригінальний текст, написаний російською (не відчувається мелодійності української мови), і купа стилістичних недоліків, проблеми зі структурою і темпом.

Хороше у книзі “Сліди на дорозі”

- Вона апріорі не може бути поганою, тому що купується як додаток до вже сформованого позитивного відношення до Валерія як до медійної персони.
- Дизайн, типографія, закладка, список воєнної літератури – все це безперечні плюси, які суттєво зближають із книгою, роблять процес читання приємним і комфортним. Тактильна частина, візуальна на вищому рівні.
- Приємно вразило використання Великої літери під час згадки рідних людей (Матір, Батько, Дід та інші).
- росія - з маленької.
- Книга, що написана військовим після бойових подій, так чи інакше заслуговує на увагу і є позитивом, як подія в українському літературному просторі.
- легко читається. Валерій комфортно себе почувається у ролі оповідача.

Але, я не можу не констатувати неприємний післясмак від книги “Сліди на дорозі”, що межує і співіснує з розчаруванням.

Вона наче і спілкується, але значну частину замовчує.
Вона ніби і відверта, але ніби і підбирає слова, щоб справити потрібне враження.
Книга не викликала яскравих емоцій, що притаманні якісним і потужним творам.
Незграбний ритм оповіді, кілька ляпів і білих плям, жахливий по стилю і логічній ході фінал, занадто затягнута перша половина книги
У цій книзі немає нічого, до чого б мені хотілось повернутись. Особливо для мене вона здалась поверхневою, переоціненою і порожньою.

Як подія в українському просторі, як арт-терапія військової людини, як одна зі сходинок драбини саморозвитку – це гарна книга, яка заслуговує на увагу і повагу у загальному сенсі.

Як незалежний літературний твір він слабкий.

Особисто для мене “Сліди на дорозі” - переоцінений, жанрово невизначений роман про байдужість, який особисто мене розчарував своєю технічною незавершеністю, своєю разючою неідеальністю, яку я, можливо, сам собі і вигадав.

Дуже хотів цій книзі ще до прочитання поставити максимальний бал, але це тільки 6 з 10.

Більш детальний відгук читайте на моєму персональному сайті https://ua.zahnybida.blog у розділі "Рецензії на книги"
Відповісти
Другий раз купую цю книгу, вона перевертає світогляд. Перша потонула в будинку батьків на лівому березі після підриву Каховської ГЕС.
Відповісти
Оперативненько
Відповісти
Давно шукала цю книгу. Випадково побачила, що є тут. Дуже дякую. Швидко відправили і я вже читаю. Добре, що ж доставка укрпоштою
Відповісти
Ще 1 комментарий
Новий відгук або коментар
Увійти за допомогою
Оцініть товар
Надіслати
Самовивіз з книгарні на Арсенальній
«Новою поштою» по Україні та за кордон — за тарифами перевізника.
«Укрпоштою»  по Україні та за кордон — за тарифами перевізника.

 

Готівкою при отриманні у відділенні «Нової пошти»
Банківською картою на сайті
Вгору