У книзі детально і ґрунтовно, але доступно пояснюється механізм травми і ті фактори, які роблять болючий досвід травматичним, або ж фактори, які дозволяють уникнути перетворення болю на довготривалу травму.

Наводиться, наприклад, загальна тенденція: жертву змушують мовчати, їй внушають сором, який вона не повинна відчувати, адже не вона, а кривдник вчинив зло. Тим не менш, кривдники часто або ставлять авторитет жертви під сумнів, або відверто затикають її. Стигматизація жертв, знову ж таки, призводить до загального замовчування і, відтак, поглиблення травми.

Скажімо так: я, звісно, не готова після цієї книги відкривати свою практику і лікувати людей від травми (так і має бути, адже для цього потрібна відповідна освіта); я також не маю чіткого переліку кроків, який треба використовувати як роадмап щоб допомогти близьким. Але я краще розумію, як працює травма, на якому етапі проявляється симптоматика, як не нашкодити.

Написана ще у 20 столітті, "Психологічна травма" актуальна, особливо для нас, українців, в тому контексті, в якому ми живемо.

Грає роль і авторитет авторки: сама з десятиліттями психіатричної практики і безпосередньо роботи з травмою, Джудіт Герман не ллє воду, дає практичні поради для психологів / психотерапевтів / психіатрів, спирається на велику кількість психологічних досліджень.