Нестерпна легкість буття. Кундера Мілан

Автор пише, що буття «легке, та легкість його нестерпна». Цей контраст він демонструє на прикладі розгортання взаємин трьох пар.
Спершу маємо можливість споглядати стосунки Терези й Томаша. Він успішно займається лікарською справою, доволі свободолюбивий. Випадково доля зводить його з Терезою, у яку він закохується, але бути вірним їй не може. Чомусь йому важливо знаходити в жінках ту «мільйонну частку несхожості», а Терезі боляче від знаку рівності між нею та іншими. Зрештою, наступає 1968. У Прагу входить радянське військо. На якийсь час пара покидає країну. Після повернення Томаш висловлює в місцевій пресі антикомуністичні тези. Цей учинок спричиняється до втрати справи його життя. Здається, після цього він мав би почуватися жахливо, але насправді приходить відчуття полегшення.
Друга історія – про Томаша та Сабіну – подругу й коханку. Саме ця жінка – творча натура, художниця – підмічає у партнерові певну двоїстість. Він надмір волелюбний, але й закохано романтичний. Їм наче й добре разом, але їхні зустрічі не мають майбутнього.
Сабіна має коханця – Франца. Ось і третя пара. Цих двох поєднує лиш їм відомий вокабуляр. Бувають між ними й суперечки (про музику, роль жінки, зраду й вірність, силу, пітьму й світло, красу Нью-Йорка, потребу жити в правді тощо). І доки цю жінку й цього чоловіка поєднує «семантична ріка» – триває щастя.
На прикладі стосунків героїв роману письменник намагається пояснити читачеві значення тієї метафоричної ваготи. Мілан Кундера зазначає: «Як ото кажуть, на плечі нам лягає тягар. Ми несемо його або падаємо під ним, боремося з ним, програємо або виграємо». Усе людське життя – боротьба, але воно вартує того, щоб ми прагнули тієї «нестерпної легкості».